Лист до себе через 10 років.

‍

Війна вже трапилася, і вона поки що продовжується. Як знайти спосіб впоратися із гнітючими думками та ломотою в тілі, як знайти стимул жити далі, їсти, рухатися, планувати?

Багато українців зараз запитують себе: 

‍«А що, якщо… не настане завтра? Взагалі чи у звичному значенні. Що, якщо загинуть близькі чи станеться щось непоправне? Що, якщо ця ситуація затягнеться на роки?»

Коли вибиваються звичні «точки опори» (а багато хто вже зараз втратив дах, роботу, близьких), дуже складно рухатися далі, жити як раніше.

Сьогодні в нашій рубриці самодопомоги ми поговоримо про ресурсоформуючу техніку, яка дуже проста та ефективна одночасно.

Техніка «Лист до себе»

Достатньо виділити собі 20 хвилин у тиші, взяти аркуш паперу та ручку. І почати писати. Дбайливо і з любов'ю до себе. Обов'язково почати з вітання, і обов'язково підібрати таке звернення, яке буде найближчим до вашої душі.

Наприклад, так: «Привіт моя люба Надю, пишу тобі лист з минулого…».

Продовжити можна описом своїх актуальних переживань, виписуючи на папір усе, що накопичилося у душі. Розповісти про те, як минають дні, що відчуваєте, з ким зустрічаєтеся. Найбільш докладно, дуже чесно.

Далі перейти до опису того, що ви плануєте робити, коли закінчиться війна. Як усі ваші близькі та рідні залишаться у доброму здоров'ї, і що станеться це максимально швидко. Мрійте, смакуйте деталі сприятливих обставин.

Це дуже важливо зробити з усією віддачою та глибиною. Писати необхідно до відчуття легкості, вивільнення, і після цього можна ставити дату і запечатувати конверт.

За правилами гарного тону такі листи не перечитують, їх зберігають у затишних місцях, і відкривають вже, коли все погане добігло кінця.

Дорогі мої, війна колись закінчиться. Давайте разом мріяти про це і готувати себе для нового щасливого мирного життя.

Техніка має катарсичний (звільнюючий) ефект і в дитячому варіанті може бути реалізована через малюнок-мрію.